Проста душа

Флобер, майстер бездоганної прози, відомий своїм цинізмом, цього разу дозволив собі бути зворушливим, створивши образ, що є втіленням чистоти і безкорисливості. У центрі оповіді — Фелісіте, служниця, чиє життя здається низкою нещасть. Її перше кохання трагічно обривається, а життя перетворюється на безкінечне служіння. Вона знаходить розраду в дрібних, але важливих речах: у догляді за чужими дітьми, у дрібних турботах про пані Обен. Флобер майстерно показує, що навіть у найсірішому існуванні є місце для глибоких почуттів. Найбільше Фелісіте любить свого папугу Лулу. Цей птах стає для неї не просто домашньою тваринкою, а символом усього, що вона втратила, і єдиним джерелом радості.