Прийми вітання і прощай

Це не фантастика в традиційному сенсі, а погляд на повсякденне як на щось крихке й чарівне, що легко втрачається й майже не піддається поясненню. У центрі збірки — не події, а настрої, миттєвості, переживання. Оповідання «Прийми вітання і прощай» — ключове у збірці — має справу з неможливістю зберегти близьке. Головний герой — вічна дитина, якій завжди дванадцять. Він з’являється ненадовго у чужих життях і залишає по собі спогад, схожий на сон теплий і невловимий. Це коротке оповідання про емоційний слід, який залишає перше справжнє прощання в житті. Інші твори збірки — «Озеро», «Велд», «Прощання», «Медикаменти від меланхолії», «Літо Пікассо» — продовжують цю саму розмову, тільки з різних боків. Вони всі про те, як швидко й непомітно минає те, що ми вважаємо вічним: дитинство, родина, присутність, тепло. Навіть страхи у цих оповіданнях просто є, як частина реальності. «Прийми вітання і прощай» — це книга про мить між зустріччю і розставанням, про той тонкий шар світла, який тримається в пам’яті, коли все інше вже зникло.