Письменництво як вирок?

Дійсно, це один з найкращих романів Джека Лондона, який контрастує із «Серцями трьох» та «Білим іклом». Можливо, через те, що має автобіографічний характер і розповідає про непростий шлях становлення письменника і боротьбу молодого моряка за місце під сонцем у жорсткому буржуазному суспільстві. Я побачила в романі захоплення Джека Лондона соціалістичними ідеями та наявність конфлікту людина - суспільство. Врешті-решт, суспільство перемагає, і Мартін Іден, який таки досягнув бажаного і став відомим письменником, втрачає сенс буття та стрибає у воду. Розчаруванням є і його кохання до Руф, яка звертала увагу на оболонку, а не на душу Ідена. Рідні дівчини теж виявилися нещирими і жадібними до грошей і слави. Головний герой усвідомлює, що у цьому світі він нікому не потрібен, тут панує лицемірство. Побороти і змінити світ одна людина не здатна. Тож чи є сенс боротися? Хіба не краще залишити його та не зраджувати собі?