Реальне Полісся

«Вбивство на Перунів день» Павла Пігуля - це той випадок, коли українське село нарешті перестає бути солодкою декорацією для байок про садок вишневий коло хати і перетворюється на повноцінний, глухий трилер. Це жорсткий поліський нуар, де замість романтики протерміновані консерви в єдиному магазині, мертва зона без мобільного зв'язку і рівно п'ятдесят місцевих, кожен з яких ховає у шафі власного напівзітлілого скелета.

Перунівка - це не просто ізольована локація на карті, це гігантська психологічна пастка. Пігуль філігранно препарує менталітет закритої громади, яка панічно відторгає будь-що нове. Коли знаходять тіло вбитої сімнадцятирічної дівчини, місцеві не кидаються шукати справедливість. Вони інстинктивно змикають ряди. Тут працює глуха кругова порука: всі все знають, або принаймні здогадуються, але мовчать. Бо правда виявиться куди бруднішою за саму смерть. Це просто розкішна соціологічна ілюстрація того, як суспільство добровільно обирає жити в темряві та покривати вбивцю, аби тільки не руйнувати свій хворий, але звичний статус-кво.
Текст читається дуже кіношно і це логічно, бо ідея виросла зі сценарію серіалу. Автор не заграє зі стерильними образами. Слідчий Матвій потрапляє в цю глухомань вимушено, і він максимально далекий від кліше геніального Шерлока в ідеально випрасуваному пальті. Він - людина зі зламаним минулим.
А його динаміка з місцевим Санею - це взагалі окремий різновид задоволення. Їхня довіра починається не з пафосних рукостискань чи спільних ідеалів, а з брутальної бійки. Вони обидва скалічені життям, і їхнє розслідування - це швидше відчайдушна спроба вигризти собі право на нормальне майбутнє. Весь цей реалізм цементується живим, невідретушованим суржиком у діалогах. Герої говорять так, як реально говорять на Поліссі, а не як диктори теленовин.
Коли знаходять другий труп, справа нібито має розплутатися, але чи це містика навколо свята Перуна, а може потойбічні сили, а чи місцеві забобони, а може то абсолютне зло вітається з вами кожного ранку біля сільпо ?  Відповідь знайдеться лише тоді,  коли ви перегорнете останню сторінку цієї книги. Отож, до роботи.