Розгром москви

Книга описує реальні переживання, події, емоції під час повномасштабного вторгнення у 2022 році. Історія ведеться від першої особи - звичайного чоловіка, за професією юриста, який добровільно пішов в ТРО захищати рідну землю від загарбників., який служив на фронті. Тому книга більше схожа на записи із щоденника, фронтові спогади, якими захотів поділитися герой.

Події в основному відбуваються в Шервудському лісі Донецької області м. Святогірськ. Ми спостерігаємо за цими молодими недосвідченими бійцями, їхніми змінами і трансформаціями під час війни. Дуже шкода тих хлопців, які пішли добровольцями саме в ТРО, а їх кинули в окопи в саму гущавину бойових дій. Вони не мають навиків поводження  зі зброєю, військової підготовки, тільки й того, що навчилися відбиватися, тримати позиції, рити окопи і бліндажі. Дехто з них зробить усе можливе, щоб вижити, а хтось назавжди залишиться у тих лісах. Тому виникає питання: як таких недосвідчених можна кидати на штурм?

Дуже боляче було читати про недосвідчене керівництво, коли самі командири просто кидали своїх хлопців на виживання, надавали накази , які вели до вірної загибелі, їхні дії були необдуманими і хаотичними. Відчувався розпач бійців, коли через нервові напруження вони постійно сваряться, біль від втрати побратимів, дезорієнтованість на території, наляканість, відсутність нормального одягу, зброї, їжі… Хіба такий стан не підірве бойовий дух воїнів?

В книзі досить багато грубої лайки. З одного боку зрозуміло, що в таких умовах - це як вихід емоцій, а з іншого - під час читання лайка видавалася недоречною і трохи відштовхувала.

Зовсім не сподобались мені думки автора щодо поділу країни на частини. Особливо боляче відгукнулись згадки про біженців-східняків, яких авто називає бидлом, не людьми, закомплексованою комашнею, забиченим село, ненадійною і зрадливою скотиною… А згадки про місто Харків, як дрімучий совок, де всі грубі і хамовиті… Хочу сказати, що не можна всіх мести під одну мітлу… По всій країні є патріоти, а є зрадники, є люди, а є нелюди.. Після цих сторінок просто хотілося кинути книгу і не читати…

Книга правдива, бо написана людиною, яка пережила пекло, але читалася важко, в деяких питаннях я з автором не погоджуюся,  але це суто мої думки. В цілому хороша книга, але особливого захвату я не отримала, сподівалася на емоційніший і сильніший твір.