Руїна

Історична монографія петербурзької дослідниці Тетяни Яковлєвої зʼявилася далекого 2003 року. Історики-професіонали знають цю дослідницю, яка підготувала напевно з десяток монографій про козацьку Україну, написаних з проукраїнської позиції, а тому й досі в перекладі на українську знаходимо її праці на книжковому ринку України. Що нового в пропонованій книзі? По-перше, історикиня прагне чи не вперше в історіографії охопити частину періоду Руїни з 1659 до 1667 років й детально його описати. По-друге, цікавими є висновки пані Тетяни. Наприклад, причини Руїни вона вбачає у внутрішній політиці гетьмана Богдана Хмельницького, який частково займався популізмом та розплодив велику кількість по козаче них, що стали опозицією до козацької шляхти. Звідси принципове протистояння, наприклад, за Івана Виговського проти Пушкаря та Барабаша; та й відому чорну раду можна розглядати як один з епізодів цієї боротьби. Також вагомим, на думку авторки, був зовнішній чинник, зокрема втручання Речі Посполитої, Швеції, що призвело до зміни вектору зовнішньої політики Росії. Тут можна було б посперечатися, однак кожен історик має право на власні висновки. Цікаво, що хронологічно Руїну визначено як період від Івана Виговського та Гадяцького договору до правління Івана Мазепи. Ще одним плюсом книги є обʼєктивність при висвітленні подій і спирання на три сотні джерел - архівів України, Росії, опублікованих польських, шведських документів. Дійсно, у книги є достатньо позитивних моментів, тому вважаю, що в кожного історика має бути вдома хоча б одна монографія цієї авторки. Що мені не дуже сподобалося в розвідці, так це домінування фактів над висновками. Інколи складається враження, що, крім фактів, у книзі нічого немає, що це просто переказ виявлених джерел. Звісно, хотілося б трохи менше навантаження на мозок, тому ці 600 сторінок тексту можна було б запросто скоротити хоча б у півтора раза. Подеколи ця деталізація є надмірною. Хоча в цілому праця є фундаментальною і важливою для розвитку історичної науки.