РИТМОМЕЛОДИЧНІ ЗАСОБИ, ПОЕТИЧНА ФОНІКА У ЗБІРЦІ ПАВЛА РАЧКА «ПОЛУДЕНЬ» Третя за рахунком збірка поезій Павла Рачка “Полудень” тамує спрагу читача глибиною художніх образів (“Уже у вирій відлетіли діти...”, “Тримаю сонця промінь у руці...”, “Вже впала у траву зоря остання, І в теплих росах вже скупалась ніч...”, “Вже осінь тихо в двері стука...”), вабить музикою поетичного слова. Поезія Павла Рачка вражає трепетністю чуттів, сповідальністю. Ритмомелодичні засоби, поетична фоніка, їх відтінки пробуджують уяву, почуття, емоційність вражень. Ними майстерно користується у своїй поетичній палітрі Павло Рачок. Зайнявся схід і ліг, немов намисто, В Случеву хвилю, ніжну, молоду. Мій щедрий краю, я із серцем чистим До тебе завжди, як на сповідь, йду. Поетичні рядки пронизані любов’ю поета до отчого краю, до правічних джерел, які бережуть в собі найцінніші скарби – “народу міць та силу, який здолає лицемір’я й зло”. Поет сміливо торкається моральних вад особистості, її неповноцінного буття. Різними буваємо, різними – неповторними, ніжними, грізними. Владу, гроші і пиху маємо... Чому ж рідко людьми буваємо?! Влучним поетичним словом він викриває нещирість, ницість, зраду. Його стражденна душа повна чужої спокути за людські гріхи, печалі перед згаслим світом порядності і добра. Хто віру сплюндрував людську, хрестом чорнобильським позначив? Покару світ несе таку, що небеса від горя плачуть. З глибини свого плідного полудня Павло Рачок добрими очима і багатою на щирість душею вдивляється в неповторний і звабливий світ любові, перегортає її щемні сторінки, що п’янко манять трепетністю чуттів і мрій. Вже осінь тихо в двері стука, Сідає сонце на поріг. Моя любове, ніжна муко, Тобою втішитись не встиг. Невблаганні літа мчать, мов коні. Несуть крізь дні і роки по тернистих дорогах життя любов і радість, сяйво світлих поетичних надій. А попереду ще стільки задумів, творчих знахідок... Ой, літа, наче коні, не мчіть – підождіть, підождіть, підождіть... Хай же будуть щедрими прийдешні роки. Хай спілкування з поезією залишається для Павла Рачка улюбленою справою, служить джерелом естетичнoї насолоди. І хай струмують ці джерела глибокими думками, цілющим словом, новими збірками. Адже кожна нова збірка поета – то новий урок, нові враження і міркування, повчальні натяки на те, що поки людина живе на землі, доти вона повинна творити: чи добрим словом, чи вчинком, чи щирою думкою, чи цікавою книгою.