Салимове лігво

Зло не приходить раптово, а проростає тихо серед знайомих облич і вечірніх новин. Це не історія про потойбічних створінь — це про звичність зла, яке знаходить собі дім у людській байдужості. Кінг вибудовує атмосферу поступово, дозволяє спочатку закохатися в це містечко, відчути його ритм. І лише потім цей знайомий світ починає темніти. Коли перші сліди жаху стають очевидними, вже запізно: зло встигає стати частиною звичного пейзажу. Це про страх перед порожнечею, про спокусу підкоритися, перестати чинити опір. Містечко заражається мовчанням. Люди втрачають силу не тому, що на них напали, а тому, що не наважились дивитися правді в очі. Кінг не лякає звуками в темряві. Натомість змушує дивитися в темряву довше, ніж хотілося б. Страх народжується не в дії, а в очікуванні, у звичному. “Салимове лігво” — роман про спільноту, яка втрачає себе, коли перестає бути живою зсередини. Про те, як зло стає частиною побуту, якщо його не помічати.