Це дуже незвичайна книга. У ній є одне цікаве питання "А що як щастя зовсім поруч, просто перед нашим носом". Коли я прочитала цю книгу то тоді я зрозуміла.

          Щастя справді завжди поруч, перед нашим носом. Але ми його не помічаємо. Кожного дня ми спішимо в школу, на роботу , та не помічаємо навколишньої краси. Світ створений для нас, і тільки для нас, і ми повинні радіти тому, що ми маємо право у ньому жити.

           Кожна людина все своє життя їде в автобусі, за кермом. На кожній зупинці підсідають нові люди, незнайомі, але далі ти з ними долаєш перешкоди та погані дороги. І вони стають рідними. Також з цього автобуса люди і виходять, кидають нас з проблемами, ідучи своєю дорогою, чи сідаючи у інший автобус, зовсім іншої людини.

           Ця книга навчає нас, що завжди можна покинути усе і почати життя з чистого аркуша. А ще не слухати поради та думки інших людей, адже усім підкоритися неможливо бо це наше життя і ми ним керуємо.

​​