Самсон

Хармон береться за майже забуту сторінку минулого — історію Дебори Самсон яка у XVIII столітті перевдягається в чоловіка і йде воювати за незалежність Сполучених Штатів. Але це не лише історія боротьби на полі бою — це історія внутрішньої боротьби, ідентичності, мрії та права на власну волю. Книга ставить під сумнів жорсткі рамки, які накладаються на жінку в минулому. Дебора не просто протистоїть: вона знаходить спосіб діяти попри усе. Ця тема — одна з головних ниток твору. Перевдягання — не просто трюк сюжету, а символ того, що іноді, щоб бути собою або бути в дії, потрібно приховати частину себе. Боротьба між тим, ким ти маєш бути, і тим, ким хочеш стати. Хармон не ідеалізує. Є сцени тяганини, голоду, страху, крові, коли вибір означає пожертву, коли втрати — невід’ємна частина ціни. Але разом з цим — є моменти дружби, надії, любові — як світло в темряві. Романтична лінія тут не для прикраси, а один із вимірів: кохання як небезпека, кохання, яке може змусити ризикувати, можливо порушувати маски й таємниці. Але романтика не домінує — вона доповнює, надає людяності. Час революції, соціальні обмеження, пуританські звичаї, умови життя — усе це детально промальовано, часто через погляд спостерігача‑героїні. Хармон досліджує історію, але лишає простір для емоцій і вигадки, щоб історія стала живою.