Северин Наливайко

"Северин Наливайко" — поетична баллада у прозі, у якій бринить і шабельний дзвін, і гірка сльоза матері, що прощає сина на війну, і запах полинового степу, що стелиться слідом за козацькими кіньми. Вінграновський створює не ідеалізованого героя, а людину з плоті й крові, з сумнівами, пристрастю, болем і безмежною відданістю. Сюжет повісті динамічний. Але попри драматизм, текст не тисне вагою історії — навпаки, читається легко, з відчуттям, що сам дихаєш пилом козацьких шляхів і чуєш тривожні пісні над Дніпром. Мова Вінграновського — багата, метафорична, соковита, з відлунням поезії, що завжди була сильною стороною автора. Його слово — наче козацький прапор: розвивається на вітрі історії, надихає, підносить. Особливо вражає вміння автора тонко передавати психологію персонажів, внутрішній світ, віру, гнів і стомлену ніжність до рідної землі.