Що впало, те пропало

Це історія про те, як темні сторони людської душі можуть прокинутись через внутрішній конфлікт. Головний антагоніст цього роману, людина, яка в своїй пристрасті до письменника переходить межу. Його любов до літератури стає хворобливою, перетворюючись на одержимість. Книга стає частиною його особистої ідентичності. Книга стала містком, який, з одного боку, з’єднує, а з іншого — веде до катастрофи. Кінг підкреслює, як у світі, де все більше людей намагаються знайти себе у чужих історіях, це «з’єднання» може стати причиною особистої катастрофи. Це не типова містика або спроба створити атмосферу абсолютного жаху. Натомість перед нами картина людини, яка тонко, але вперто втрачає контроль над собою через ідею, що поволі поглинає її. “Що впало, те пропало” ставить важливе питання: чи може творчість бути настільки глибокою, настільки сильною, що змінить долю людини? Чи може письменник нести відповідальність за реакцію своїх читачів?