Усім подобалося в дитинстві, коли їм читали казочку на ніч? А як щодо жорстокої, моторошної історії про сімейну таємницю, привидів і магію книжок для зимового прочитання? Написана в готичному жанрі,
“Тринадцята казка”(16+) від Діани Сеттерфілд була для мене заплутаною несподіванкою і першою прочитаною книгою в цьому році. Розберемо детальніше.
Все почалося з відомої письменниці Віди Вінтер. Її минуле багато років залишалося таємницею для читачів і журналістів: вона легко й переконливо виклала кілька версій своєї біографії. Однак старість і хвороба спонукали письменницю нарешті сказати правду. Маргарет Лі запропонувала Віді написати правдиву історію.
Чому вибір Вінтер припав на цю любительку біографічного жанру, чиє життя було нічим не примітним, за винятком однієї деталі? Проте Маргарет потрапляє до старовинної Зимової садиби, де кожні двері приховують таємницю. Вона з головою пірнає в чужі сімейні таємниці. Але хто знає, чи не зустріне вона власного привида в коридорі свого старого будинку?
Що може бути цікавіше за сімейні таємниці? Той же Гаррі Поттер на початку розповіді не знав нічого про батьків, про те, що він з родини чаклунові, а отже і про те, що магія справжня. “Тринадцята казка” увесь час прочитання триває в напружені: постійні раптові події не дають видихнути, дві часові лінії переплітаються в голові, створюючи одне важливе питання – що ж насправді трапилося в дитинстві відомої письменниці?
Твір з самого початку заплутує в сюжеті. Віда Вінтер розповідає біографію у своєму стилі, тобто починає з кінця, пропускаючи головні деталі, які допомогли б одразу зрозуміти головний сюжет. Але це все було зроблено тому, що вона впевнена, що Маргарет Лі, тобто головна героїня, зможе їх розгадали ще до завершення її розповіді. Під час прочитання “Тринадцятої казки” зустрічається багато натяків на інші книги, особливо на “Джейн Ейр”, яка є улюбленою історією Віди.
Тема близнюків в книзі дуже близька до містики, а отже і відповідає готичному жанру. Є в них щось таке цікаве, незвичайне – двоє людей з однаковою зовнішністю, але з різними іменами. В суспільстві поширений стереотип, що у двійнят обов'язково одна дитина буде спокійна, а інша – емоційна, можливо навіть агресивна. В книзі так і відбувалося. Вони були одним цілим зі своїми звичками, мовою, котру ніхто інший не розуміє. Але наскільки б їм не було погано разом – окремо було тільки гірше.
Під час прочитання фіналу книги я не могла відірватися від неї, а це буває рідко. Постійні повороти подій інколи все більше плутають. Але мені дуже сподобалося, що останні сторінки були написані в стилі Маргарет Лі, тобто там були розкриті відповіді на багато питань, які в мене залишалися. Якщо говорити про минуле Віди з перших днів народження, воно не було описано. Мені було б цікаво дізнатися більше про життя її матері, як вона пережила всі проблеми й чому саме залишила дитину не зрозуміло де, у віці, коли вона вже могла ходити. Момент з Аврелієм і знаходження їм своєї сім'ї беззаперечно зайняв місце в моєму серці. Я була дуже рада за нього в цей момент.
Якщо казати про оформлення книги, то в мене воно від КСД (Клубу Сімейного Дозвілля) з серії “КУЛЬТREAD”, яке неодмінно радує моє око. Особливо цей форзац з близнючками. Він просто неймовірний!
Ця історія стала бестселером #1 за версією New York Times у 2006 році. І по ній у 2013 році зняли фільм, який телемережа BBC Two довірила кінокомпанії Heyday Films. Якщо чесно, він мені не дуже сподобався. Книга в цьому випадку стовідсотково краще. Якщо не знати всю історію і не замислюватися, для ознайомлення ввечері фільм непоганий. Але під час перегляду не показано багато моїх улюблених подій і все відбувається настільки швидко, що, якби я не читала, не зрозуміла б що до чого. Так, я визнаю, що, якби вони зняли екранізацію повністю по книзі, він тривав би вдвічі або і втричі довше. Але фільм однойменний, тому я й не дочекаюсь екранізації цих сцен.
Підбиваючи підсумки, можу сказати що книга неодмінно цікава. Але, на мою думку, якщо ви бажаєте прочитати щось легке на вечір, аби ні про що не думати, цю історію краще залишити до іншого часу. Наостанок хочу додати, що кіт Віди Вінтер, на ім'я Привид, беззаперечно заволодів моєю увагою. На цьому все. Бажаю гарного дня, любі читачі!