Смерть у Венеції

Це філософська подорож у серце краси, мистецтва і крихкості людського буття. Манн показує, що прагнення до досконалості може стати як крилом для злету, так і каменем для падіння. «Смерть у Венеції» — це витончена психологічна симфонія, де тло, прекрасне і занепадаюче місто, стає дзеркалом для душевного розпаду героя. У центрі оповіді — шанований митець, що шукає в місті-привиді натхнення, але знаходить одержимість юним Тадзіо. Венеція, з її вологим повітрям і прихованою хворобою, перетворюється на ідеальну сцену для його внутрішнього падіння. Автор використовує символи як підводні течії, що поглиблюють сенс оповіді, роблячи кожен образ багатозначним