Співець індустріального майбутнього

Напевно, я ще не доросла до такого рівня поезії. Чесно: дуже складно читати, а ще складніше - розуміти і ділитися думками. Подібне відчуття в мене було, коли почала читати «Гру в бісер» - почала і крапка. Нібито крутий твір. Нібито всі хвалять. Нібито читаєш і читаєш. Але нічого не розумієш, бо є неперевершена форма, а от зміст важко знайти. Таким для мене є ранній Бажан, 1920-х років. Авангардист, футурист, співець соціалістичного будівництва. Для мене його творчість цього періоду коротко вмістилася б у вірш «Цирк». Почитайте! Видно, що про цирк, є форма, є алітерації та звуконаслідування, є ще купа експериментів а ла бароко початку 18 століття, а в дійсності - авангард! Так само я не до кінця вловила сутність триптиху «Будівлі», в якому показано собор, браму та будинок. Собор явно готичний і середньовічний, напевно, Паризької богоматері, бо згадано Жакерію, хоча це міг бути будь-який собор Європи, виконаний у готичному стилі, зокрема Кельнський. Велична споруда, яка холодно переживає історичні катаклізми і незворушно стоїть. У Парижі я, на жаль, не була, а от у Кельнський собор заходила: здається, що людський вік - то навіть не мить для подібних архітектурних памʼяток. Потім брама - початок 18 століття, Мазепа, відомий тим, що вкладав гроші у реставрацію та спорудження церков. Брама теж є символом епохи, але вже не готики, а бароко, де так само є форма, але мінімум змісту. І будинок - класичний, соціалістичний, яких стало багато зʼявлятися однакових за часів індустріалізації. Футуристи любили прогрес. Тому будинки їм теж мали припадати до душі. Три споруди, значення яких кожен оцінює по-своєму. Мені чомусь згадався харківський Держпром - від ідеально підійшов би для ролі будинку. 
Поезія написана, безумовно, талановито. Взяти хоча б «Гофманову ніч». Читаючи її, мені здається, що це лежить продовження «Фауста». Стиль німецької класики та духу передано на відмінно. 
Чудово, що в Україні нарешті здійснено видання вибраних віршів Миколи Бажана, про якого мало говорять як про автора - більше як про перекладача та радянського функціонера (зараз кажуть, що він був донощиком, але робив це примусово і прагнув урятувати тих, на кого писав пасквілі). Час був важкий, не будемо про людські якості, тим більше, що для висновків слід бути дослідником життя і творчості Бажана: не думаю, що такі грунтовні розвідки хтось наважувався робити. Зупинімося краще на його поезії, яка дійсно наповнена барвами та величчю слова, демонструє вищий пілотаж мистецької  майстерності, проте така важка для читання та осмислення.