Історія про Праведника світу Оскара Шиндлера в загальних рисах відома багатьом і насамперед завдяки фільму Стівена Спілберга, що вийшов на екрани у 1993-му році. Відомий кінорежисер зняв свою стрічку за мотивами роману, який десять років до того написав австралійський письменник Томас Кініллі й за яку був відзначений Букерівською премією. В українському перекладі Ганни Яновської ця книга вийшла у 2015 році, завдяки Видавництву "КСД". І саме про неї та про свої враження від читання я спробую зараз вам розповісти.

Одного дня у 1980-му році Томас Кініллі чисто випадково зайшов у крамницю в Беверлі-Гіллс, яка належала Леопольду Пфеффербергу. Дізнавшись, що його покупець письменник, Пфефферберг розповів йому дивовижну історію свого порятунку в часи Голокосту та запропонував написати про це книжку. Так Томас Кініллі дізнався про підприємця і комерсанта Оскара Шиндлера, який урятував від смерті в газових камерах більше людей, аніж будь-хто за всю історію війни.

Оскар Шиндлер народився в Моравії 28 квітня 1908 року в родині ревних католиків. На той час це була одна з провінцій Австро-Угорської імперії і австрійська родина Шиндлерів проживала на тих теренах ще з ХVI-го століття та почувалася там затишно та органічно. Не надто засмутило Шиндлерів і те, що в 1918-му році вони виявилися громадянами Чехословацької Республіки. Німецькомовна громада міста Цвітау почувала себе серед чехів досить комфортно. Наприкінці 30-х років молодий підприємець Оскар Шиндлер долучився до лав судетських соціал-демократів, хоча після того, як німецькі дивізії увійшли до Моравії він швидко розчарувався у своєму політичному виборі. Та все ж Шиндлер насамперед був підприємцем і коли німці захопили Польщу, він подався до Кракова, відчуваючи, що саме там зможе розвинути свою підприємницьку діяльність. Так воно і сталося. Наприкінці 1939-го року Оскар Шиндлер відкрив у передмісті Кракова фабрику емальованого посуду «Емалія», яка колись увійде в історію, як місце порятунку сотень євреїв.

Спочатку Шиндлер наймав євреїв чисто з економічних міркувань. Адже це була кваліфікована і дешева робоча сила. Але одного разу, побачивши погроми в краківському гетто, Оскар прийняв рішення зробити все, що в його силах, аби перемогти цю систему і врятувати максимально можливу кількість людей від знищення у цій страшній нелюдській машині смерті. Відтоді мета особистого збагачення відійшла на другий план, бо всі зароблені гроші Шиндлер буде спрямовувати на забезпечення прийнятних умов життя і праці на «Емалії» та на підкуп відповідних посадовців задля порятунку «своїх євреїв».

Читати цю книжку було неймовірно важко. Адже автор дуже відверто і натуралістично зобразив все, що відбувалося в ті страшні роки з євреями в Кракові та його околицях. Завдяки цим описам можна було прослідкувати, як планомірно та педантично створювалася система знищення євреїв, досить часто руками самих таки євреїв. Бо ж створені німцями єврейські комітети-юденрайти чи єврейська поліція, названа цинічно Службою порятунку, були насправді шестернями того самого диявольського механізму знищення. Було видно, що автор опрацював колосальну кількість документів та спогадів очевидців, які дивом пережили ці лихоліття. Читаючи книжку, доводилося, наче через хащі, продиратися через масиви імен та подій, які важко було запам’ятати чи осмислити і звести у цілісну картину. Все це дає мені підстави сприймати книжку Томаса Кініллі, не як літературний твір, а нонфікшн розповідь. Бо з художньої точки зору вартісність твору є досить сумнівною, тут нема якихось сюжетних ліній, які розгортаються чи перетинаються у якійсь точці, як це зазвичай буває у романах. Автор просто у розповідній формі виклав читачеві все, що йому вдалося дізнатися про історію Оскара Шиндлера і 1300 євреїв, яких йому вдалося врятувати від неминучої загибелі. І в цьому якраз й полягає неоціненність його книги.

Мушу також відзначити, що розповідь Томаса Кініллі схильна до суб’єктивних суджень. Можливо він висловлював не стільки своє ставлення до подій, як бачення описаного очима тих людей, що були першоджерелом інформації. В цьому контексті не можу не відзначити упереджене ставлення автора до українців. Те, як він в кожному доречному і недоречному місці тулив це слово («есесівці і українці», «наглядачі і українці», «охорона табору і українці») виглядало саркастично. Так він хотів підкреслити колаборацію українців з нацистами. Я не сумніваюсь, що така колаборація, безперечно, була, але в тих умовах важко було цього уникнути. Та й якихось особливих фактів злочинів, які чинили українці, автор не наводить, а лиш застосовує це слово, щоб підкреслити їх зв’язок з нацистами. Ці люди ніяким чином не ідентифіковані автором (на відміну від імен євреїв, які тісно співпрацювали з есесівцями) і лише в одному місці автор називає ім’я, за його визначенням, українця і воно звучить …. Іван Шаруєв. Коментарі тут зайві. Можемо собі уявити звідки походить цей псевдоукраїнець.Та все ж, попри всі особливості, книгу «Список Шиндлера» було варто прочитати. Вона відкрила мені багато невідомих історичних фактів, що стосуються Другої світової війни та Голокосту зокрема. В подальшому, читаючи художню літературу на цю тему, я матиму ширше уявлення про ці події.

Оскар Шиндлер - був неординарною і харизматичною людиною. Мабуть, саме ця його харизма дозволила під носом у нацистів робити речі, на які в той час мало хто б наважився, адже в будь-який момент вони могли коштувати йому життя. Але здоровий авантюризм та комерційне чуття, а ще почуття власної гідності спонукали його до ризикованих дій задля порятунку людей. Шиндлер не був ангелом, він любив розкіш, мав пристрасть до красивих жінок, товаришував з есесівцями, але разом з тим був людиною честі і вважав ганебним знищення німцями єврейського населення. З вдячності за свій порятунок євреї, яким вдалося вижити завдяки Шиндлеру, подарували йому перстень, на якому вигравіювати слова зі святого письма «Той, хто врятує одне життя, врятує цілий світ». Ця фраза стала символом людяності й безкорисної допомоги заради порятунку життя. Вчора, 14 травня, в Україні відзначався день пам’яті українців, які рятували євреїв у часи Голокосту. Мало хто знає, але українці четверта нація за кількістю Праведників народів світу. В «Яд Вашем» офіційно зафіксовано 2672 наших співвітчизників, які ціною власного життя дали шанс на порятунок євреям. В цьому контексті дивним виглядають натяки автора книжки про причетність українців до Голокосту.

Я купила книжку «Список Шиндлера» на аукціоні групи ВРАЖЕННЯ UA, який має за мету збір коштів для допомоги Збройним Силам України. В цьому закладено певний символізм: автор створив свій твір, як заповіт-пересторогу наступним поколінням про недопущення таких жахів у майбутньому, а кошти від його книги пішли на реальну боротьбу з силою, що намагається все це знову повторити. Та будемо сподіватися, що незабаром ми переможемо цей новітній фашизм і людство вже ніколи не скотиться у прірву тотального знищення собі подібних.