Стіни в моїй голові

Цей текст — не черговий психологічний посібник з порадами «як стати щасливим за 7 днів». Це — глибока, чесна і чутлива розмова про те, що біль буває повсякденним, що тривожність має обличчя, а депресія — голос. І ці голоси іноді гучніші за логіку, аргументи та навіть любов ближніх. Станчишин говорить просто про складне. Він — не лише психотерапевт, а й уважний спостерігач людської душі. У його словах немає пафосу — лише співчуття й досвід. Він не обіцяє чарівної пігулки, зате дає щось цінніше — розуміння себе. Особливо вражає стиль — щирий, з гумором і без жодної зверхності. Автор ділиться власними переживаннями, зізнається у вразливостях, не боїться бути «неідеальним». І в цьому — головна терапевтична сила книги: вона показує, що вразливість — це не слабкість, а міст до справжньої сили. «Стіни в моїй голові» — це наче запрошення в подорож: через темні коридори тривоги, вузькі тунелі страхів, зали самотності — до невеличкого, але теплого саду всередині себе. Де можна просто бути. Де можна дихати. І де є місце для надії.