Автор — Ліна Василівна Костенко.

Дата створення — 1977-ий рік.

Входить до збірки «Над берегами вічної ріки».

За родом належить до лірики (філософської).

За жанром є ліричним віршем.

За напрямом відноситься до модернізму.

За течією — до неоромантизму.

Тема — значення слова в людському житті, сенс поезії.

Ідея — поетичне мистецтво є неповторністю, яка може задіти найтонші струни душі; слова «страшні» тоді, коли поет відчуває потребу у їх висловленні, але не озвучує їх через якісь причини, неможливість. У вірші авторка зауважує, що слова, подібно до згустків енергії, наповнені радощами та болями людей, які їх вимовляли. Поети наділені чутливими душевними організаціями, тож здатні уловити енергетичне наповнення сказаних слів, а ще приймати їх у побожному страху, оскільки переконані, що поет відповідальний за всі свої рядки і кожнісіньке з використаних слів.

Композиція «Страшні слова, коли вони мовчать» Вірш складається з трьох строф. Та в цьому невеликому розмірі вміщено багато почуттів та експресії. Цікаво, що перший куплет є одним-єдиним складним реченням. І у ньому кожним з підрядних речень відбувається підсилення виразності головного.

Образи в творі Ліричний герой — персона, якій відома словесна сила та розуміння відповідальності за їхнє доцільне вживання.

Римування — перехресне (абаб).

Віршовий розмір — п’ятистопний ямб із пірихієм.

Строфи — 3 катрени (чотиривірші, тобто кожен куплет складається з 4-х рядків).

Історія створення Ліна Костенко перебувала у «внутрішній еміграції», таким чином протестуючи проти поновлення тоталітарного режиму в Радянському союзі. Більше ніж шістнадцятирічний термін вона творила «у шухляду». Тож проблема сутності поетичного слова, місії митців для поетки мала особливо актуальне значення, що відобразилося у значній частині її творчого доробку, де вона є центральною.

Під час написання поезії «Страшні слова, коли вони мовчать» Ліна Костенко скористалася такими художніми засобами: епітет; метафора; анафора; антитеза; оксюморон. Супротивність асфальтів та споришів у поезії є контекстуальними антонімами, тобто протиставленням життя в місті та в селі, асфальтованих міських та ґрунтових сільських шляхів. У поезії «Страшні слова, коли вони мовчать» мисткинею закодований її погляд на глибину значення слів для всіх людей у сукупності та окремо. Вона переконана, що саме поети повинні з максимальною обережністю та відповідальністю ставитися до написаного, чи промовленого, бо поезія є «дотиком до душі». Іноді непросто відшукати необхідне слово, адже всі їх вже хтось вживав. Та саме поетам під силу торкнутися словом внутрішнього світу людини та пробудити в ньому найкращі, найсвітліші емоції.