Стражі порядку

Вітер із Атлантики пахне алкоголем, втомою й напівзабутими гріхами. «Стражі порядку» — це сповідь людини, яка давно втратила моральний компас. Але вперто продовжує шукати справедливість, наче її можна знайти серед мороку. Джек Тейлор — антигерой, що приваблює своїми слабкостями. Приватний детектив, який пересувається світом, затуманеним алкоголем і власними поразками. І саме в цій недосконалості — головна сила роману. Бруен не намагається робити зі свого героя романтичного месника чи харизматичного негідника. Письменник густо нашаровує культурні та літературні відсилання, але робить це легко, у потоці думки героя. Ритм роману нагадує тремтіння неону в нічному барі — мерехтливий, нервовий, гіпнотичний. У центрі історії — не лише розслідування, а й питання: хто насправді є “стражами порядку”? Поліція, яка часто ховає правду під килимом? Чи такі як Тейлор — самотні, неврівноважені, але здатні бодай спробувати розібратися? Бруен грає з моральними категоріями. Цей роман — про крихкість людини в системі, яка давно перестала бути людяною. Про те, що справедливість інколи знаходиться тільки там, де хтось готовий за неї постраждати.