Світ "своїх"

Якщо перша частина була таким собі затишним, неквапливим знайомством із магією природи та кельтськими легендами, то в «Цитаделі друїдів» Єва Сольська різко підвищує ставки і закидає нас у самісінький вир політичних інтриг та прадавніх таємниць. Це вже не просто історія про дівчинку-підкидька, яка шукає своє місце у світі; це жорстке зіткнення з реальністю магічного суспільства.

Що робить авторка дуже круто - вона деконструює образ ідеального магічного наставника. Уяви: Летті нарешті потрапляє у світ друїдів, до своїх, де все мало б бути ідеально і правильно. Але замість мудрих та безгрішних старців вона стикається з тим, що Верховний друїд веде власну, дуже непрозору гру і відверто щось приховує.
Летті доводиться вчитися мислити критично і не довіряти сліпо тим, хто має владу, навіть якщо вони називають себе «світлими».
На Летті просто лавиною звалюються нові проблеми. З усіх боків починають говорити про якесь таємниче пророцтво. І знову ж таки, пророцтво у фентезі - це розкішна метафора суспільних очікувань. Героїні ніби кажуть: «Ми вже все за тебе вирішили, ось твоя доля, просто виконуй». Але Летті не збирається бути безвольним пішаком у чужих іграх, їй треба самій у всьому розібратися.
Паралельно страшенно ускладнюються стосунки. Герман - хлопець, який здавався близьким і зрозумілим, раптом кардинально змінюється. Його поведінка стає загадковою і відстороненою. Це створює круту психологічну напругу: як будувати довіру у світі, де всі навколо носять маски, а найближчі люди можуть виявитися зовсім не тими, за кого себе видають?
У другій книзі світ стає набагато глибшим і небезпечнішим. Якщо раніше ми бачили здебільшого світлу емпатичну магію і мальовничі пейзажі Уельсу, то в Цитаделі друїдів Летті починає розуміти: будь-яка сила має свою ціну, а стародавні таємниці іноді краще не чіпати. Але вибору в неї немає, бо ігнорувати загрозу більше не вийде.

Текст залишається дуже атмосферним, але динаміка тут значно зростає. Це класне продовження, яке не провисає, а навпаки - розширює всесвіт і змушує героїню швидко брати відповідальність за своє життя.