ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ | Рецензії на книги, відгуки про прочитане, рейтинг - кращі книги

You are here

ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ

Вперше я читала цей твір у школі. Тоді в мене з'явилося переконання в тому, що нічого особливого в творі немає, і що він значно поступається у цінності шекспірівському "Ромео і Джульєтта". "Навіщо писати твір із усім відомим сюжетом?" - супила брови я, шістнадцятирічна школярка і одночасно студентка музичного училища, не маючи поняття про те, що літературний твір не зводиться до самого лише сюжету.
Минуло більше двадцяти років, я перечитала цей твір. Так, книжки потрібно перечитувати. Саме перечитувати, не читати. І лише зараз відкриваєтсья мені глибина та геніальність цього твору Михайла Коцюбинського. Іншими, дорослими очима із візерунком зморшок навколо них, прочитала тепер я "Тіні...", і вже справжні тіні думок, почуттів, асоціацій та здогадок обліпили мою душу і серце. Геніальний, без сумніву, твір. В ньому весь світ вагомої частини українського етносу та культури, народознавства та традицій, знань, досвіду і пісень, музики і символіки. А яка мова у автора: читаєш і бачиш ліси, полонину, чуєш ридання трембіти та шум потоку річкового, що поніс за собою Марічку. Заглиблюючись у символіку традицій: ватра (вогонь) сам народжується та сам має згаснути; сир, який готує ватаг, і ніхто не має дивитися на це таїнство і заходити в цей момент; хмара, яку заклинає та розвертає Юра-мольфар, відкликавши бурю; добряк чугайстир, з яким танцює Іван, та Марічка-нявка, котра заводить Івана углиб лісу. І все таке переплетене між собою: життя реальне, із страхами та появами лісових божеств, діалоги та події із замовляннями, ворожбою та перетворенням сусідки-відьми на жабу чи гадюку. А яка ворожнеча страшна, справжня між Палійчуками та Гутенюками: як не брата Василя забили у бійці, так батька.
Видно, доля таки вища за людину. Не даремно повість починаєтсья з плачу (адже Іван-малеча постійно плакав та кричав по ночах) та закінчуєтсья риданням, але вже трембіти. Повість ця довжиною в людське життя, життя Івана, але довша за життя його коханої, Марічки. І в цьому її несправедливість і трагедія.
Впевнена, що ще не раз перечитуватиму цей твір.

+1
0
-1