М. Коцюбинський в українській прозі початку XXст. в Україні вважається одним із творців психологічної новели.

Повість «Тіні забутих предків» 📙читала ще у шкільному віці, та, на жаль, у памʼяті на той момент нічого не залишилось ( незрозумілі діалектні слова, роздуми героїв, незрозумілі стосунки). 🤪Словом, більше питань залишилось ніж відповідей. 
Тож вирішила повернутися до цього твору. І лише зараз зрозуміла і оцінила цей шедевр 🥰

Сюжет твору: серед розкішної карпатської природи зростають головні персонажі повісті: Іванко та Марічка 🧒👦- діти ворогуючих родів Палійчуків і Гуменюків. Вони кохають один одного. І їхнє кохання було більшим і сильнішим за життя. 💕

Навколишній світ їхнього дитинства привабливий, але й небезпечний. У величних Карпатах живуть нявки, щезники, чугайстри, мольфари. З ними головний герой стикався впродовж усього життя. 

В повісті український майстер доводить нам, що сувора дика гірська природа підстерігає нас  на кожному кроці. Це показано і у віруваннях гуцулів, і в умовах їхнього життя. Гармонія людини і природи, гармонія почуттів і дій- це та особливість, яку бачив Коцюбинський у цьому «первісному « житті гуцулів.

Малюючи непереборну силу кохання, Коцюбинський шукає його джерела в таїнстві природи, таїнстві життя, таїнстві людської душі, яка зберігає у своїх глибинах весь віковий досвід аж до вірувань далеких предків.

Повість "Тіні забутих предків"  стала духовним заповітом Коцюбинського- людські душі єднаються не тільки у любові, але й у смерті. 

Впевнено можу сказати, що це вершина мистецької майстерності Михайла Коцюбинського.🫶❤️