Тіп і Озма

Недаремно кажуть, що продовження є гіршим від першої частини. Прочитавши «Чарівника з країни Оз», я вирішила взятися за продовження. «Чудесна країна Оз» - це вже історія про наших улюблених героїв. Але без Дороті і Лева. Здавалося б, що з ними може статися? Спершу читаєш про хлопчика Тіпа, що виконував різну чорну роботу у відьми Момбі. Щоб її налякати, він зробив з гарбуза опудало, однак відьма не злякалася, оживила опудало (відтепер це Джек - Гарбузова Голова) та захотіла на ранок знищити хлопчика. Навіщо про це було йому казати? Не зрозуміло. Цілком логічним є те, що хлопчик утік, ще й Джека взяв із собою та чарівний порошок, яким відьма користувалася для оживлення неживих речей. Далі герої прямують до Смарагдового міста і до Страшила. Якщо опустити деталі, то Страшило втомився бути правителем, хоч і став значно розумнішим порівняно з першою частиною. А далі автора просто занесло. Чи то феміністичний рух початку 20 століття так його зачепив, що він вигадав повстання жінок на чолі з Джинджер. Жінки не хочуть більше виконувати хатню роботу, озброєні спицями, вони захоплюють владу, садять Джинджер на престол, а самі деградують і виколупують смарагди звідусіль. А далі - ще більший треш. Страшило, Тіп, Джек та кінь втікають з облоги і прямують до Залізного Лісоруба, до його володінь. Там вирішують скинути владу повсталих жінок, однак не мають армії, точніше нею стають заховані в Страшила польові миші. Потім чомусь відьма стає радницею Джинджер, чомусь жінки дають Страшилу і Ко зайти в місто, де оточують їх, однак польові миші, що вилазять зі Страшила, лякають жінок, і ті розбігаються. Знову автор подає феміністок як боягузок, що кричать, побачивши мишу. Але чомусь ці круті хлопці вирішують знову втекти з оточення - до жінки, мудрої доброї чарівниці Глінди. І та кидає їм геніальну думку: правити Смарагдовим містом має дочка правителя, що був до Чарівника, й цю дочку, напевно, заховала Момбі, бо до неї приходив Чарівник. Тож треба йти проти Джинджер, захопити відьму і дізнатися, де знаходиться Озма. Це вдається. І диво! Озма - це хлопчик Тіп. Чарівник, який здавався у першій частині шарлатаном, виявився мегазлим: він скинув попереднього правителя, а його дочку привів до відьми, і та перетворила дівчинку на хлопчика. І ось наприкінці книги цю несправедливість виправлено: Тіп стає Озмою і править у Смарагдовому місті, а повсталі дівчата повертаються до хатньої роботи. 
Ось ці нотки кепкування з феміністок та історія зі зміною статі, принаймні мені, здаються жорстким перебором. Чи, може, мій мозок уже плутає грішне з праведним на тлі сучасних тенденцій і рухів за гендерну рівність. Це фентезі мені не зайшло. Воно зруйнувало ту гармонію, що була в першій частині, і запустило потребу писати нові сюжети про країну Оз. Але чи будуть вони цікаві дітям?