Моя наступна книжка з різдвяного циклу дуже вирізняється поміж попередньо прочитаних. Це не дивовижна казка, не солодка мелодрама і не розповідь про різдвяні традиції. Хоча елементи всього перерахованого в ній теж якоюсь мірою присутні. Це історія, яка сталася у Норвегії напередодні Різдва 2019-го року. Написала її норвезька письменниця Ґюдрун Скреттінг, а в Україні вона вийшла завдяки перекладачці Наталі Іліщук та Видавництво Старого Лева. Книга називається «Три чоловіки для Вільми».

Перш ніж описувати суть роману давайте спочатку розберемося з головною героїнею. Вільма Ваєрьод - самотня жінка тридцяти п’яти років, мешкає у містечку Аскер і вчить дітей гри на фортепіано у місцевій мистецькій школі. У дуже ранньому віці вона втратила матір, а потім і свою опікунку тітку Рут. Тож з вісімнадцятирічного віку живе сама. Про свого батька Вільма не знає абсолютно нічого. Як бачите, не надто веселі життєві обставини. Але Вільму влаштовує така самотність, вона не має ані співмешканця, ані близьких друзів. Окрім того, Вільма ще та дивачка. У неї маніакальна запобігливість, можливість своєї смерті вона намагається звести до абсолютного мінімуму. Для цього у неї в підвалі є чотирикратний запас їжі і води понад те, що рекомендує Міністерство цивільної оборони, вона регулярно проводить медичні обстеження і щодня протирає спиртом клавіші фортепіано. А ще вона їсть тільки здорову їжу, носить сітловідбивальний жилет, взуття з шипованою підошвою і у транспорті шукає зором потенційних терористів. Тепер у вас є уявлення про особу, довкола якої і закручується сюжет роману.

А тепер уявіть собі картину, що одного холодного листопадового дня на порозі її будинку опиняються двоє незнайомих чоловіків з дивною звісткою: її батько Фредрік Садвік раптово помер у літаку, що летів з Лондона до Осло і в його речах було виявлено листи для доньки - Вільми Ваєрьод. З цієї миті життя Вільми набуло зовсім іншої траєкторії.

З листів, які написав батько, Вільма склала своєрідний адвент календар і читала їх по черзі аж до самого Різдва. Це читання відкрило їй багато таємниць минулого. Та, найголовніше, у неї через тридцять п‘ять років після народження, з’явився батько. І хоча насправді він був лише холодним тілом, що лежало в місцевому моргу, для неї він матеріалізувався у своїх епістолярних одкровеннях. Це було дуже дивне відчуття.

В процесі того, як змінювалося знання Вільми про стосунки її батька та матері, змінювалася і вона сама. Але не лише поява в її житті батька, чи радше його листів, змінила світ Вільми. Адже разом зі звісткою про батька в її життя прийшло ще два чоловіки: священник Івар та судмедексперт Роберт. І це теж неабияк вплинуло на подальші події. А ще світ Вільми перевернув маленький хлопчик Амді, що став каталізатором великих змін.

До цього роману я жодного разу не стикалася з норвезькою літературою і у Норвегії теж ніколи не була (хоч завжди дуже хотіла). Єдиною точкою дотику до цієї теми є розповіді про Норвегію і її мешканців родини моїх близьких друзів, які цього року вимушено переїхали у цю країну. З цих розповідей я довідалася лише, що норвежці досить дивні, як на наш погляд, люди, а їх ментальність далека від української. Та загалом вони доволі доброзичливі і приязні. Тож обмаль знань про норвежців не дає мені зрозуміти, чи все описане в романі характерно загалом для представників цієї нації, а чи просто саме таку манеру висвітлення обрала для себе авторка. Бо стиль роману доволі незвичний. Тут багато чорного гумору, дивне, з огляду на наші традиції, ставлення до релігійних питань та й до способу життя загалом.

А ще з роману я довідалась про синдром Туретта, теорію мікромортів та космічні зонди «Вояджер», що несуть інформацію про нашу планету, до інших галактик. Все це збільшило кут мого світобачення. І це теж має для мене значення.

Окрім цього хочу звернути увагу на оформлення книжки. Дизайн її обкладинки дуже оригінальний. Вона виконана у формі поштового конверта з марками та штемпелями, підписаного від руки і перев’язаного червоною стрічкою. Повірте, цей томик дуже приємно тримати в руках, а читати й поготів.

Та загалом роман «Три чоловіки для Вільми» це душевна і щемка історія про велику любов, яка точно не може залишити нікого байдужим. Тут багато як веселого та курйозного, так і сумного та фатального. Все, як у житті! А ще тут багато музики. Вона звучить поміж букв і рядків, підсилюючи враження від прочитаного. Я дуже рекомендую цей роман. Особливо він пасуватиме для різдвяного читання. Бо дає віру у торжество добра, справедливості та нескінченності буття.