Читаючи цю книгу я періодично ловила себе на думці, що читаю автобіографію – настільки вдало передано авторкою атмосферу 50-60 років минулого сторіччя, а саме – відношення до жінки і визначене чоловіками їй місце та роль в суспільстві.
Головна героїня Елізабет – розумна і перспективна вчена-хімікиня. Але місця в науці нарівні з чоловіками їй немає, максимум – лаборантка, бо що там та жінка може розуміти…
Елізабет зустрічає Келвіна, між молодими людьми виникає справжня хімія, та коханий гине і в Елізабет починається непростий шлях виживання і заявлення про себе матері-одиначки з малим дитям і мегарозумним псом.
Повернутися до справи всього свого життя їй не вдається і Елізабет погоджується на роль ведучої кулінарного телешоу «Вечеря о шостій». Шоу, яке Елізабет потихеньку веде так, як вирішила саме вона, а не організатори і спонсори. Шоу, яке з ручкою і записником в руках дивиться практично кожна жінка, не тільки для того, щоб занотувати новий рецепт, а щоб пізнати кухню з точки зору науки хімії. Елізабет вдало поєднує знання науки і кулінарії і шоу стає популярним і має велику кількість прихильників.
Та з кожним закінченням чергового випуску «Вечері о шостій» Елізабет повертається до свого непростого життя. Ії донька починає цікавитися своїм батьком. І ця цікавість приводить до нових знайомств, розкриття давніх таємниць. Що принесуть нові люди і що станеться, коли таємниці перестануть бути такими: чергове розчарування чи надію на нове і краще майбутнє? Варто прочитати книгу аби дізнатися.