Усі мої рани

крик душі, що має гострі краї та болить, як свіжа рана. Це уривчаста, фрагментована сповідь, написана мовою болю. Чарлі існує на межі між саморуйнуванням і бажанням вижити. Її тіло — це карта її страждань, поцяткована шрамами, як спогадами. Ґлазґов показує, що минуле — це не просто спогад, а живий монстр, що переслідує вдень і вночі. Вона змушує читача не лише спостерігати, а й відчувати біль, який, здається, неможливо витримати.иНезважаючи на всю похмурість, "Усі мої рани" — це не гімн безнадії. Це історія про відвагу