Усі вогні — вогонь

Кортасар випробовує межі того, що називаємо реальністю. Оповідання поєднує одна особливість: вони відбуваються у двох реальностях одночасно. У тій, що ми бачимо, і в тій, де зароджується мотив. У “Усі вогні — вогонь” античний світ і сучасне місто переплітаються так, наче між ними немає століть. Ідеї збірки виростають із дрібниць — випадкового погляду, незначного руху. Кортасар показує, що людина майже ніколи не помічає, як її власні бажання створюють рельєф світу. І саме ці мікророзломи, а не гучні події, визначають усе подальше.