Вайбова рецензія 11.0. Епік фейл

Слухай сюди, зараз буде розклад на один із найдавніших кейсів про те, як груба сила зустрічається з жорстким крафтом. «Кирило Кожум’яка» - це тобі не сопливий фентезі про ельфів, це трушний олдскульний бойовик про челіка, який зробив себе сам, буквально працюючи руками 24/7.

Короче, ситуація максимально крінжова: місцевий Змій вирішив, що він тут головний адмін, і ввів податок на людські життя. Всі сидять у депресі і не вивозять, навіть еліта розводить руками, бо їхній дефенс - це просто дірка в коді. Але тут прилітає інфа, що є один тіп, який не просто качає біцуху, а займається реальним бізнесом - мне шкури.
Кирило  не сидить у ТікТоку, він просто мне 12 шкур за раз. Коли до нього прийшли з проханням «врятуй світ», він спочатку навіть не відволікся, бо був у потоці. Його сила - це не магія, це результат щоденного воркауту в гарбарівні. Це образ того самого мовчазного бро, який мовчить-мовчить, а потім встає і розкидає кабінети всім хейтерам.
Коли дійшло до битви, Кирило не став юзати чити. Він обмотався коноплями, обмазався смолою — чистий біохакінг і кастомний бронежилет. Бій зі Змієм - це не просто махач, це зіткнення созидальної сили і чистого деструктиву. Кирило вгатив змія так, що той просто пішов у бан назавжди. Це був реальний епік фейл для рептилоїда.

Це історія про те, що твій скіл - це твоя зброя. Кирило не чекав на донати чи допомогу, він просто взяв свою булаву і пішов чистити кеш реальності від вірусів. Це про внутрішню опору, про те, що коли притискає, треба бути як Кожум'яка: холодний розум, гарячі руки і нуль страху перед будь-яким драконом, навіть якщо той дихає вогнем тобі в обличчя.
«Кирило Кожум’яка» - це база про український характер. Ми можемо довго терпіти і займатися своїми справами, але якщо хтось зазіхає на наш простір - прокидається внутрішній Кирило і починає «м’яти шкури» так, що пір'я летить. Це максимально заряджений текст про перемогу праці над паразитизмом.