Вайбова рецензія 31.0. Коли світ пішов у офлайн

Уяви: в один момент у всьому світі зникає електрика. Не просто «світло вимкнули на дві години», а зникло все -  інтернет, гаджети, лампочки, навіть батарейки. Світ занурюється у вічну ніч. Це жорсткий digital detox, до якого ніхто не був готовий. Для головних героїв - Єви, Тіма і маленького Марка - це стає початком квесту на виживання.
Єва тут як головний аналітик. Намагається зрозуміти, що за дичина коїться і як з цим жити.Тім більше по екшну та практичних рішеннях. Світляки -  це не просто комахи, це символ надії та єдине джерело світла, яке не потребує підзарядки від розетки. Вони стають головним ресурсом у грі.
Цей твір чіпляє, бо це не той треш-хоррор із зомбі. Це дуже естетична, хоч і стрьомна історія. Войтенко майстерно описує, як змінюються звуки, запахи та відчуття, коли вимикається візуальний шум мегаполіса.  Герої вчаться комунікувати без месенджерів, знаходити дорогу без гугл-карт і цінувати справжнє тепло. Книга буквально каже: «Твій смартфон - це цеглина, якщо немає мережі. А що ти вартуєш без нього?»
Але нас мучить загадка: хто або що вимкнуло світло? Це баг системи чи чийсь свідомий план? Перша книга - це тільки Tutorial, вона лише розставляє фігури на дошці та наганяє саспенсу.

Це ідеальне читво для тих, хто любить антиутопії, але з «людським обличчям». Вона повчальна, але не душна. Вона про те, що навіть у найтемніші часи буквально треба триматися своїх і мати свій внутрішній ліхтарик.