Від часів Геродота до 90-х

Дія відбувається у вигаданому містечку Холодне Поле десь на Київщині. Автор взагалі не робить із 90-х якоїсь романтики чи ностальгії. У книзі це просто безпросвітна яма, де закон існує хіба що на папері, а всім реально заправляють бандити. Містечко нагадує таку собі закриту банку з павуками, де люди просто намагаються не здохнути від бідності.
І на тлі всієї цієї безнадії починає коїтися абсолютна дичина. Відбувається серія дуже жорстоких вбивств, усі ніби під копірку, ще й з якимось ритуальним душком. Місцеві настільки залякані, що навіть не вірять, ніби це робить звичайна людина - містом повзуть чутки про якогось містичного «Звіра». Автор дуже класно підмітив: людям, яких і так розчавило життя, простіше повірити в демона чи чортівню, ніж визнати, що цей маніяк може жити в сусідньому під'їзді.
Ми дивимося на все це очима Дениса Чорного. Він тільки-но випустився зі Львівської школи міліції, і його одразу кидають у це кримінальне болото. Денис - типова біла ворона: він ще не зіпсувався і реально вірить у закон. Але саме це і робить його головною мішенню.
Хлопцю доводиться воювати не тільки з невловимим психопатом, а й із самою системою. Місцеві копи вже давно в долі з криміналом, тому Денис опиняється між трьох вогнів: продажними колегами, відмороженими «братками» та невидимим маніяком. Кожен його крок - як по мінному полю. Нікому не можна вірити, а будь-який прокол може коштувати життя.

Ну і сама назва - «Андрофаги» - це взагалі окрема тема. Ще Геродот писав про таке давнє плем'я людожерів, яке нібито жило на наших землях. Клочко бере цю стару байку і робить із неї дуже круту фішку. У книзі з'являється мутна релігійна секта, і від цього всього віє таким важким, неприємним сектантським вайбом, що аж мороз по шкірі.