You are here
Відгук на книгу "Вілла Деккера" Юрія Винничука
♡⅕"У суботу ми вирішили пообідати в місті, пішли на Ринок до "Атляса" і з подивом побачили давній Львів з тлумами перехожих на Академічній, зі столиками під дашками, де мирно собі сиділи люди і частувалися, а з вікон лунала музика. Не пропали ніде й вуличні співаки, а з ними і жебраки. Львів ані на хвилю не перервав свого нормального життя. Ось продзвенів трамвай, яким керувала молоденька моторова, продзвенів колією, яка ще зранку була пошкоджена бомбами. Ніщо не здатне вивести Львів з рівноваги. Живемо далі"
♡Книжкова історія кохання, яка вразила мене найбільше розгортається на сторінках "Вілли Деккера". Позаяк почуття, народжені у передвоєнний час і розгорнуте в перші дні війни – цупке на дотик, зі сонячною серцевиною і пелюстками пристрасті
● Марк Крилович, більш відомий у Львові й за межами як нічний репортер, має таємничу місію. Віднайти цинамонового маньяка, який вбиває жертв-жінок у дні їх іменин. Полює він передовсім за фордансерками [танцівницями]. Але далі його перелік не обмежується виключно ними. Підказка: перші літери імен потерпілих формуються у ім'я "Valentina"
● Окрім цього, Марк шукає вбивцю Каміли й її коханця Альберта. Їх спалили заживо в будинку. Як нічний репортер з'ясує згодом, Альберт дізнався випадковим способом про те як совєтський консулянт обкрадає євреїв до нитки, бере чималі кошти за оформлення документів їх переїзду до Палестини. А далі кінці в воду: зникають євреї, їх коштовності. Ошуканих цієї схеми чимало
●Під час розслідувань Марк знайомиться зі Ірмою і її тіткою, котра видає себе за баронесу. Ким же насправді є молода харизматична жінка, перед якою він складає обладунки свого донжуанства?
●"Я відчув паніку. Невже я сиджу біля дівчини, яка прочитала сім томів одного роману? Мені захотілося доторкнутися до неї. Такі дівчата мені ще не зустрічалися. Мені переважно зустрічалися дівчата, для яких було легше підлогу помити, аніж сторінку прочитати. Я взяв її за руку і погладив ці ніжні тендітні пальчики. Вона поглянула на мене зі співчуттям. Мабуть, здогадуючись, про мій безнадійний інтелектуальний рівень"