Відьма

Одним з творів цієї збірки є оповідання «Відьма», що належить до бессарабського циклу. Оповідання незвичне, магічне, за духом близьке до «Тіней забутих предків». Відчувається дух молдавського народу, його звичаїв, традицій, забобон. Дочку Йона Параскіцу обвинувачують у відьомстві. Дівчина зовні негарна, ні з ким не дружить, нікому не подобається, весь вільний час проводить у винограднику, чим викликає подив у місцевих. Почувши про звинувачення, народ свято вірить у відьомство, навіть бездоказово. Хлопці кидаються в Параскіцу камінням та насміхаються з неї. Мачуха ненавидить її, лише батько Йон сумнівається. Коцюбинський явно на боці Параскіци, він із осудом пише про примітивне мислення сусідів, певною мірою висміює їх. Параскіцу загнали до церкви, думали, що під час молитов із нею щось станеться. Однак нічого не відбулося, тим більш, дівчина носить хрестик. Однак і цих аргументів замало: громада хоче пересвідчитися, що в неї немає хвоста. Йон змушений запускати жінок до своєї хати, які оглядають його дочку. Нарешті, всі розчаровано залишають приміщення: хвоста нема, отже, Параскіца не відьма. 
Читала оповідання із великим захопленням до останнього рядка, хоча імена героїв та деякі слова викликали подив. Звісно, завдяки цим художнім засобам створено колорит молдавської місцевості. Інакше ніяк не можна було. Не скажу, що це найкращий твір малого жанру в Коцюбинського - вважаю новели «На острові» та особливо «На камені» більш потужними, однак це, безумовно, одна з найцікавіших новел нашого генія, яку читаєш як казочку і сам не знаєш - відьма Параскіца чи ні. Інколи думаєш, що автор і головна героїня теж не в курсі.