Відродження

“Відродження” — це не про воскресіння у звичному сенсі. Це про жагу до пояснення того, що не піддається поясненню. Про те, як людський розум здатен створити власне пекло, лише щоб не прийняти таємницю смерті. Стівен Кінг наче розсуває межі власного світу. Тут страх майже філософський, той, що народжується не з темряви, а з надмірного прагнення зрозуміти, що стоїть по той бік життя. Роман починається як спогад про дитинство, про першу зустріч із пастором з невеликим дивом у руках — силою електрики. Але поступово це перетворюється на щось схоже на одержимість. І вже не зрозуміло, чи це шлях до просвітлення, чи повільне самознищення.  У тексті відчувається час — він стирає людей, залишаючи по собі лише запитання. Герої старіють, зневірюються, шукають відповіді в науці, релігії, музиці, і жодна з цих сил не дає полегшення.