Сучасний посібник з історії університетів

Умовно цей посібник можна поділити на дві частини. Юрій Латиш, відомий вітчизняний історик, є автором чотирьох розділів, безпосередньо присвячених університетській освіті України і світу, а ось пані Наталія написала три розділи про Інститут журналістики. Мене, звісно, цікавили моменти, описані Юрієм Володимировичем, стиль якого не сплутати ніколи. Поважаю цього науковця за його професіоналізм, критичне мислення та почуття гумору. У першій темі «Університетська освіта і традиція» розглянуто освіту в стародавньому світі, у Середні віки, подано за зразок німецький класичний університет, потім зроблено екскурс в історію США та їхніх університетів, насамкінець визначено глобальні тенденції розвитку університетів сучасності. Важливо, що кожен розділ посібника містить запитання та завдання для самоконтролю (так, у першому розділі їх десять, як і в усіх інших, написаних паном Юрієм), а також список літератури, де вказано також англомовні джерела. 
У другому розділі розглянуто історію становлення вищої освіти в Україні, у третьому - університет святого Володимира з 1834 (заснування) до 1920 років. Зауважимо, що автор деталізує життя професури та студентства. А ось у четвертому розділі описано Київський університет за останнє століття. Тут теж не забули про студентів (якже без них?!). 
Як і належить методичній літературі, наприкінці посібника розміщено завдання для самостійної роботи та зразки тестів. 
Автори достатньо серйозно підійшли до видань подібного типу. Часто укладачі обмежуються використанням декількох підручників, а тут бачимо опрацювання найсучасніших монографій і статей у фахових виданнях, й не лише українських. Тому посібник можна розглядати як не лише методичну працю, а й свого роду монографію, з цікавими фактами, дотепами, статистичними даними, оригінальними висновками. Зауважу, що Юрій Володимирович не прикрашає сучасність, зокрема спокійно пише про падіння престижу викладацької діяльності, про зростання університетської бюрократії, гонитва за модними курсами. Студентство, натомість, втрачає протестний потенціал, хоча ще в 1968 році в Парижі вихід молоді став каталізатором до зміни політичної еліти. Що поробиш? Такі вже нині часи!