Новелістика Вільяма Фолкнера охоплює кілька історичних епох, які відбувалися впродовж 250 років, а  уіз безлічі дрібних мозаїчних історій кожної новели складається цілісна картина американського Півдня. І ця картина охоплює часи, коли ще жили у тамтешніх непрохідних лісах індіанці чикасо, яких згодом витіснили білі, розвівши там плантаційне господарство з чорними рабами і аж до часів індустріального розквіту.

Події, що описані у найпершій з новел - "Було колись", відбуваються в 50-х роках XIX ст, ще до Громадянської війни між Півднем та Північчю США. Мені дуже припав до душі спосіб письменника відтворити тогочасну картину. Фолкнер не змальовує розчулену картину того, як рабовласники-тирани нацьковували собаками своїх рабів. Письменник все подає іронічно. Два старі холостяки всіма силами намагаються відхараскатися від своєї сусідки. Справа у тому, що один з їхніх рабів негр Терла із Макаслінової плантації регулярно втікає до коханої дівчини Тенні, рабині сусідньої плантації. Вся іронія в тому - хто на кого більш полює Ферт і Кумпан на свого раба чи сестра плантатора-сусіда на старого парубка Ферта. Але й самі Ферт та Кумпан зовсім не схожі на звичайних рабовласників, адже приходять до істинного висновку - недоцільності рабства. Їм так і не вдалося реалізувати й довести до кінця свою абоціліоністську програму - на Півдні США розгорнулася Громадянська війна.

Саме так у новелах Фолкнера безумці постають нормальними, адже вони ніяк не можуть прийняти реальність, у якій вони самі й живуть.