Як не убити, а виправдати цей вчинок!

Цей іронічний детектив одразу задає тон, перед нами не еластичний детектив , а чорна комедія , 

Яка маскується під історію про злочин, але насправді працює як сатира на мораль, систему і людське виправдання власних дій. Руперт Голим бере максимально провокативну ідею «вбивство як рішення проблеми» і перетворює її на інтелектуальну гру. 

Сюжет стартує з доволі буденної ситуації Кілії Айверсон ненавидить свого боса. Його спроба змінити реальність радикальним способом провалюється, але замість покарання він отримує дивну альтернативу навчання в закладі де вбивство розглядається як дисципліна. Там він опиняється серед таких самих «учнів» і їхнє фінальне завдання звучить як виклик не лише закону, а й совісті.  
Головна ідея книги не про те як убити, а про те як можна це виправдати. Автор вибудовує текст як серію моральних пасток, кожне рішення персонажів виглядає логічним, поки не починаєш бачити його наслідки. І саме тут чорний гумор працює найкраще він не розряджає напругу, а навпаки підкреслює абсурдність ситуації, де етика перетворюється на набір умов.  
Персонажі теж один сильний бік. Кліфф не герой і не антигерой у класичному сенсі, він звичайна людина, яка поступово звикає до ненормального. Інші студенти Далсі, Джемма не просто фон, вони відображають різні спроти виправдання насильства. Через них історія більш розширена від особистої історії головного героя до більше універсального питання «наскільки далеко людина готова зайти, якщо переконає себе, що має рацію». Голмс не прагне правдоподібності він працює на ще більше карикатурність і перебільшення.  
У підсумку «Як убити свого боса» це історія не про злочин, а про самообман. Легка за формою, але жорстока за вмістом. Історія змушує не стільки співпереживати героям, скільки сумніватися у власних моральних принципах.