Якби кожен прочитав Кобзаря…

Відгук на «Синя Волошка»

Повість написана у віршованому стилі майже кожне речення римується! Це справжня класика, де пів абзацу віддано описам природи. Тож якщо вам до душі ліричні, психологічні твори про почуття й тонкі душевні переживання раджу прочитати. Якщо ж це не зовсім ваш стиль, усе одно варто познайомитися, бо оповідання невелике. Це не просто історія про симпатію чи закоханість це про те, як важливо берегти почуття.

Синя Волошка  це дівчина, яку автор змальовує з ніжністю: «Скрізь серйозно насуплені брови дивляться дві сині волошки…»

Це історія про молодь у часи революції. Синя Волошка  обожнює «Кобзаря». Вона переконана: якби кожен прочитав «Кобзаря», не було б національної контрреволюції.

Є момент, який я не засуджую/засуджую: хлопець вирушає на війну і в розпалі бою, серед заліза й куль, бачить образ Синьої Волошки й раптом розуміє, що хоче жити… Він тікає з поля бою, де поруч товариші, де свистять кулі, де стогнуть і падають закривавлені побратими…але свої потреби враховує а от Волошку згубить …Боротьба триває. Цінні папери потрапляють до рук ворогів. Вирішують підіслати жінку до ротмістра Воронова, щоб викрасти документи і відправляють Синю Волошку. Так жінку використовують…відкрито кладуть і дужко до ворога. Але вона не мириться з брудом — і труїться.

Отак герой сам утік від смерті а кохану свою погубив…