"...маршем на Сокаль"

- цієї фрази із книги мені було достатньо почути, щоб взяти з цікавості у бібліотеці книгу про Швейка та прочитати її.

Вся книга - це суцільна сатира на війну. Автор висміяв усе, починаючи від солдатського побуту і безглуздої бюрократичної військової системи та закінчуючи релігією та політикою. Розкрадання солдатського майна, тупість воєначальства, їхня ненажерливість та скупість, некомпетентність рядових солдат - зі всім доводилося безпосередньо стикатися Ярославу Гашеку в Першу світову війну.

Отож, в центрі уваги твору звичайний мобілізований вояка австро-угорської армії із Праги - Йозеф Швейк. Це такий собі нібито несповний розуму персонаж (впродовж всього твору задаєш собі питання: "Він справді дурний чи так вдало придурюються?").
Він щирий, наївний, все що він робить - усе із найкращими намірами, часто потрапляє в халепи, але дотепно викручується із них.

Шлях на війні Швейка повинен був бути довгим: починаючи із Праги, окупованої австро-угорцями, і закінчуючи у Галичині містом Сокаль, зайнятим військами Російської імперії. Та не судилося: його шлях обірвався на станції Жовтанці (зараз село Колодно Кам'яно-Буського району Львівщини). А все тому, що автор Ярослав Гашек передчасно помер, так і не завершивши свій твір. Цей факт мені був не відомий, лише в кінці книги редактори вказали у примітці (на жаль, зі схожою історією мені вже доводилося стикатися у літературі - не завершена робота: щоденник Анни Франк, яку викрили нацисти). Шкода.

Ярослав Гашек своєю смертю ще раз підтвердив головний посил твору: в непотрібності воєн - підірвавши здоров'я на війні, Гашек дуже хворував та помер у 39-річному віці.

Його персонаж - вояка Швейк, став всенародним улюбленцем: численні екранізації, скульптури, туристичні маршрути його військовими шляхами, карикатури. Але це все другорядне, найважливіше те, що кумедний образ Швейка - це в першу чергу протест звичайної людини проти війни та насильства.