Все велике має свій початок. Шахеди, ракети, величезний шматок території, окупованої руснею змусили український народ піднятися. Почати боротьбу за власне існування. Однак, лише в 2022 році, люди згадали, що війна на Сході розпочалась набагато раніше. Книга Владислава Якушева розповідає про перші бойові дії, які окропили червоною кров'ю Схід рідної держави. Це про хлопця, який миттєво перетворився на чоловіка, миттєво зрозумів цінність волі, миттєво усвідомив істинного ворога.

Мені сподобалась історія про Яшу (позивний Влада), я він на Сході зустрів нових людей, що згодом стали ріднею. Русня вже в 2014 році нищила українців. Їхня ідеологія дозволяла морально опустити всі бар'єри. На жаль, українці не змогли цього усвідомити. І це вилилось в те, що відбувається зараз.

"Мобілізяка" - це історія про людей, які вже в 2014 році усвідомили загрозу, яка ширилась Сходом держави. Читаючи про бойові дії 2014 року, я чітко побачив людей, які в повній мірі зрозуміли хто такий росіянин, що за гнилий сусід поруч з нами. Якщо звичайне суспільство ще намагалось знайти раціональні причини нападу росії (багато людей були впевнені, що до влади в України прийшли нацисти, інші звинувачували західні області в розколі ітак далі). Саме на цьому і вигравала рф в 2014 році. І лише деякі, невелика кількість людей, що самі мобілізувалися в 2014 році стали аванпостом, оборонним щиром для України.

Знаєте, читати було боляче про останні місяці бойових дій десять років тому. Знаєте чого? Все просто, війну можна було б виграти ще тоді. Тоді сепаратистів та російську гниль тодішні герої почали вичавлювати. Треба було зробити останній ривок, але по якихось причинах цього не відбулось. Виникли оці квазіутворення, які й стали однією з розмінних монет виправдання росією повномасштабного нападу в лютому 2022 року. Розумієте? Ще б трішки солідарності людей в тилу до воїнів, ще б трохи усвідомлення українцям, хто істинний ворог, ще б трішки політичної волі...Ще б трішки!

P. S. Ця книга для мене особлива, адже пана Владислава Якушева знаю особисто. В перші дні повномасштабного вторгнення мав честь бути з Владом в одному підрозділі. Також я особисто знаю багатьох хлопців, яких згадував Влад в книзі. Вони теж були зі мною в одному підрозділі. І, знаєте, що я помітив. Влад описує наслідки свого рішення мобілізуватися в 2014 році. Стати мобілізякою. Зараз же він бойовий офіцер, який має достатньо авторитету і досвіду. І є я, який мобілізувався в 2022 році, став на той же шлях мобілізованого, на шлях "мобілізяки".