З різницею у сім років

Від тихого подиву до майже невимовного смутку. Справжні драми народжуються з обмовок, незручних пауз й чужих очікувань. Постон працює з темою часу як із тканиною, що постійно перешивається під тиском вибору. Одні герої вже давно втомилися бігти, інші тільки набирають розгін. Вони притягуються саме тому, що рухаються по різних орбітах. У простих побутових сценах автор вміє знаходити щільність переживань. Діалоги гострі у своїй правдивості. В них відчувається той тягар, який кожен намагається приховати під жартом чи удаваною байдужістю. Дорослість тут — це не завершена форма, а нескінченний процес перекроювання себе. Кохання в романі не виступає нагородою чи порятунком.  «З різницею у сім років» — це історія про ніяковість і відвагу, про тихе подолання меж, які здавалися непорушними.