Замок.. історії , отрута…

Книга Катерини Бібчук працює на перетині готичного детективу та мелодрами з історичним відлунням. Авторка свідомо обирає знайому, майже архетипну декорацію - ізольований замок, відрізаний від світу, але наповнює її не лише атмосферою таємниці, а й чітко сформованою таємницею, що тримається на подвійній перспективі, сучасне розслідування і тінь минулого.

Сюжет будується навколо Анни Брікмен, героїні яка змушена діяти в середовищі де логіка постійно дає збій. Її внутрішній конфлікт між розрахунком і почуттями не новий але тут він працює як двигун сюжету. Кожне рішення Анни одночасно просуває розслідування і ускладнює її особосту ситуацію. Лінія з Кларенсом додає історії емоційної напруги, однак не перетягує на себе увагу Роман не зраджує жанровій снові детективу. 

Цікаво про історію імператриці Феофано вплетена не як декоративний історичний екскурс, а як повноцінний смисловий ключ. Саме через цю паралель авторка проводить тему маніпуляції, і в минулому і в теперішньому отрута це не лише фізична зброя, а спосіб контролю. Важливо , що розкриття таємниць не виглядає випадковим , воно логічне випливає з підказок розкиданих у тексті.  
Без «ляпів» теж не буває) часто відчувається надмірна орієнтація на атмосферу, опис інтерʼєрів і настроїв іноді сповільнює темп, особливо в середині книги. Крім того окремі сюжетні повороти тяжіють до ефектності більше ніж правдоподібність, що може вибити з ілюзії уважного читача.  
В загальному враження про «Таємниця чарівної отруювачки» це добре скоєний жанровий текст, який працює насамперед завдяки продуманій інтризі та вдалому використанню історичного мотиву. Замкнений простір, система підозр і розгадка обіцяє цікаву історію.