Заспівайте і посміхніться

Слухайте, ну це ж база! Це не просто віршик, це справжній культурний код кількох поколінь українців. Якщо ви зараз прочитали заголовок і у вас в голові не заграла та сама мелодія - «У воді сиділа-діла...», то ви, мабуть, прогулювали садочок і молодшу школу.
Ця книжка Ганни Чубач - це машина часу. Береш її до рук  і тебе одразу переносить у шкільну актову залу. Пахне натертим паркетом, трохи пилом за лаштунками і маминими парфумами. Ти стоїш у білій сорочці, коліна трусяться, мікрофон фонить, а вчителька музики (у кожній школі була така) махає руками, задаючи ритм. І весь клас хором затягує: «Черепаха-аха-аха...». Це була пісня-хіт на Свято Букварика, на випускний у садку, на будь-який концерт. Вона проста, «прилиплива» і неймовірно добра. Чубач геніально вловила дитячу ритміку. Це поезія, яку не треба зубрити — вона сама лягає на язик.
Але Ганна Чубач - це не тільки про черепаху. Це збірка дуже світлої, «сонячної» поезії. Тут немає складних моралей чи повчань. Тут є радість від простих речей: від дощику, від котика, від того, що ти просто живеш. Вона вміла говорити з дітьми їхньою мовою - мовою гри і звуків.

Сьогодні, коли навколо стільки стресу, ця книга працює як заспокійливе. Ти читаєш ці наївні рядки і згадуєш час, коли твоєю найбільшою проблемою було не забути слова на сцені. Це повернення туди, де світ був безпечним, великим і кольоровим. Де черепаха просто сиділа у воді і махала лапками, і цього було достатньо для щастя. Це класика, але дитяча, яку треба мати вдома. Не тільки для дітей, а й для себе. Щоб іноді відкрити, наспівати «...на веселому плоту» і посміхнутися.