Затьмарення

Світ книжки майже звичайний, тільки трохи зсунутий убік. Наче автор подивився на нього через затемнене скло. Головний герой змінений речовинами й подвійною роллю. Його думки розсипані, і Дік дозволяє їм лишатися фрагментами. Саме в цих уламках відчувається найбільша правда. Людина, що поступово втрачає себе, рідко помічає момент, коли це сталося. Вона лише бачить, як світ відповідає на її присутність дедалі менш охоче. «Затьмарення» показує як технології стають продовженням людських слабкостей. Як ідентичність легко загубити між робочими звітами й випадковими розмовами. Це роман про те, як темрява виникає всередині — поступово, непомітно.