Зебра Зіна

Ніколи не думала, що зможу реготати з дитячої поезії, точніше - поезії для дітей. Наталія Попович змусила мене це робити. Залюбки читала та сміялася, хоча в мене й є зауваження до рими та ритміки віршів. Особливо сподобалося дві історії - про сліпого крота та зебру Зіну. Якщо з кротом більш-менш зрозуміла оповідь: сліпий звір, що все сприймає на дотик, проте слухає музику; то от про зебру, що не має смуг, вийшло оригінально. Й повчально. Я навіть замислилася: може, дійсно треба цінувати свою неординарність - народилася зебра без смуг, то навіщо їх домальовувати? Хай ходить біла й пишається цим. Навіщо бути схожим на всіх? Як і має бути в книжках для діточок, непогано попрацював художник-ілюстратор. Принаймні мені сподобалося. Хоча малюнки інколи здаються дещо різкими, немає тої ніжності, яку часто бачимо в книжках із колисковими. Проте в цілому непогано й пізнавально.