Згубні ігри з мафією

Ця книжка - це вже повноцінний кіберпанк і корпоративне шпигунство, де магія відступає перед безжальною жадібністю великого капіталу.
Наш юний комбінатор збирає з крадених ельфійських запчастин суперкомп'ютер і вирішує пограти в шантаж із Джоном Спіро, вкрай цинічним американським IT-магнатом. Але Спіро - це не наївні підземники з їхніми лицарськими правилами чи кодексами. Він холоднокровно краде куб і смертельно ранить Батлера, вірного тілоохоронця і єдиного справжнього друга Артеміса. І отут стається колосальний психологічний злам. Фаул усвідомлює страшну річ: увесь його блискучий інтелект не вартий і ламаного гроша, коли на руках стікає кров'ю найближча людина.
Тут дуже сильно показано крах ілюзій підлітка, який лобом стикається з реальним світом дорослої, абсолютно безпринципної мафії. Щоб витягти Батлера з того світу і повернути технологію, інакше Спіро розкодує її і випадково викриє всю підземну цивілізацію, Артеміс знову просить допомоги в ельфійки Голлі Шорт. Разом вони планують просто самогубне пограбування надзахищеного хмарочоса в Чикаго, і це читається як найкращі фільми про ідеальні пограбування
Знаєте, для тих, хто добре розбирається в праві чи соціології, тут є шикарний підтекст про те, що будь-яка надпотужна технологія в руках корпоративного монополіста - це абсолютне зло. Спіро плювати на екологію чи наслідки, йому потрібна лише тотальна влада на ринку. А сам Артеміс проходить болючу еволюцію від соціопата до людини, здатної на справжню самопожертву. Фінал в кращих традиціях "людей в чорному", бо підземники забирають свою плату за допомогу - вони жорстко стирають хлопцю всі спогади про себе і чарівний світ.