Жіночий університет

Декілька разів бачила пані Катерину в Державному архіві міста Києва років з 15-20 тому. Це справжня трудівниця, її внесок у вивчення вищої жіночої освіти в Україні важко переоцінити. По суті, Катерина Кобченко відтворила діяльність Київських вищих жіночих курсів, що функціонували нетривалий період в останній чверті 19 століття і були відновлені в роки Першої російської революції. Напевно, історикиня опрацювала всі документи з фонду курсів в ДАК, також використала матеріали ЦДІАК, Інституту рукопису, тогочасних газет. Єдине, чого немає в її монографії, це посилань на спогади випускниць - Євгенії Чепур, Наталії Полонської-Василенко та Зінаїди Тулуб, однак професійні історики скажуть, що не можна охопити все. І без цих мемуарів монографія пречудова! Розглянуто не лише організаційні моменти діяльності вишу, а й соціальний склад курсисток, їхні взаємини із професорами, участь у громадсько-політичному житті. Також у книзі є чимало архівних світлин, чому слід віддати належне. Не зовсім погоджуюся я з ідеалізацією слухачок ВЖК, вони всі показані як борчині. Натомість у спогадах пані Тулуб є чимало негативних згадок про заможних курсисток, а Полонська-Василенко із засудженням писала про близьке спілкування дівчат із професорами, які потім розлучалися заради них зі своїми дружинами.