Жовтнева гра

Оповідання «Жовтнева гра» — нервовий центр збірки. В цій історії Бредбері показує зсув де батько поступово перетворює гру на експеримент зі страхом. В інших оповіданнях — «Скелет», «Натовп», «Дотик вогню», «Корпорація «Маріонетки» — працює той самий принцип: вивертання знайомого. Бредбері не створює нових світів — він ламає ті, в яких ми вже живемо. Він бере тіло, місто, сім’ю, офіс — і зсуває в них щось на міліметр. Цього достатньо, щоб усе розсипалось. Спільна нитка збірки — розмитість кордонів між внутрішнім і зовнішнім. Тіло легко зраджує. Пам’ять — ненадійна. Людина для Бредбері як незавершена конструкція, відкрита до впливів, часом вороже до себе налаштована. Особливо це помітно в «Маріонетках» і «Скелеті», де ідентичність — це щось, що можна вкрасти, скопіювати або стерти без особливого опору.