Персону Любомира Гузар я для себе відкрила після неодноразового прочитання цієї книги. 

Авторка видання Катерина Щоткіна в досить зрозумілій формі подає своєрідний літопис життя Кардинала, Глави УГКЦ починаючи з дитинства у міжвоєнному Львові.

Книга сповнена емоційності та реалізму, що дає розуміння того, які переконання мав Любомир у житті.

Дуже багато я почерпнула і про демократію та лібералізм та яким має бути здорове суспільство. 

За життя Блаженнішого називали моральним авторитетом нації за мудрі вислови та інтерв’ю. З ним зустрічались багато політиків, відомих людей і кожен хотів отримати схвалення. Але так нічого і не зрозуміли…

У книзі піддається критиці менталітет сучасного українця і маю визнати, це стосується і мене теж. Тому щоб зрозуміти суть популізму і соціалізму я змушена була перечитувати книгу двічі, щоб усвідомити хибність своїх уявлень про світ.

Взагалі-то можна описувати книгу довго, адже вона надзвичайно цікава, глибока і змістовна. Тож на цій оптимістичній ноті завершую свою рецензію. Раджу до прочитання тим, хто цікавиться новітньою  історією та життєвою мудрістю.