Знайти себе коли весь світ розсипається

Книга від якої будуть мурахи по шкірі і відчуття того дня, що перевернув наше з Вами життя..а уявіть додати туди ще містики..
Це історія , яка починається з відчуття холоду, не лише фізичного, а внутрішнього. Того самого лютого , що триває значно довше за календар. Історія одразу занурює в стан напруги, де реальність війни переплітається з містикою , і ця комбінація працює не як втеча від дійсності, а навпаки, як спосіб гостріше відчути.  
Сюжет формально обертається довкола Дарини-Даліли вчительки музики, чия звична, навіть трохи замкнена реальність руйнується в один момент. Її шлях це не переміщення з Криму до Львова у вирішальний історичний момент, а ц поступове прийняття власної ролі у значно ширшому, майже космічному конфлікті. Важливо, що авторка не робить із неї миттєву «обраницю», Дарина розгульна, емоційно вразлива, іноді наївна і саме це робить її переконливою. Її трансформація не виглядає штучною, вона болісна, уривчаста, місцями хаотична, як і сама реальність довкола.  
Окремо варто звернути увагу на Самсона персонажа, який балансує між класичним образом захисника і носієм певної таємниці. Його роль у тексті не зводиться до романтичної лінії, він радше каталізатор змін, той хто підштовхує Дарину до рішень, але не приймає їх за неї.
Самсон прописаний стримано, без надмірної героїзації , і саме ця недомовленість працює на користь образу.  
Сеї провідники з паралельного світу, але їхня функція не лише декоративна . Вони уособлюють ідею, що боротьба триває не тільки у фізичному просторі. Щоправда, іноді їхня присутність виглядає надто схематичною, правила цього світу окреслені радше натяками , ніж чіткою логікою, і це може або захоплювати, або збивати з ритму.  
Сильним у книзі є, атмосфера. Львів тут не просто тло, а жива частина історії, місто , яке приймає , змінює відчуття тимчасовості та крихкості. Саме через це детективна лінія працює не як класична таємниця, а як спосіб осмислення хаосу, спроба знайти причинно-наслідкові звʼязки там де їх майже нема.  
Втім текст не завжди рівномірний, місцями він тяжіє до емоційної насиченості й прямого проговорення ідей, що зменшує силу окремих сцен. Але водночас ця щирість одна з причин чому роман чіпляє.  «Авантюра» це не просто жіночий детектив у звичному розумінні. Це історія про внутрішню зрілість, про вибір у ситуації, де немає безпечних рішень, і про віру, навіть тоді, коли світ розсипається на уламки. І саме в цій суміші текст знаходить власний голос.