Стівен Кінг пише вже майже півстоліття. За цей період з-під його пера вийшло 55 романів, пів десятка наукових книг та близько двох сотень (!) оповідань. В усьому світі читачами було придбано біля 350 000 000 екземплярів його книжок.

Його твори екранізовані в такій кількості, що він є живим рекордсменом серед письменників в цьому плані. Стівенові Кінгові більше сімдесяти років, і він і далі творить!

А Ви знали?

В короля жахів є фобія, точніше — трискайдекафобія — він панічно боїться числа 13. «Зустрічаючись із числом 13, я ніби відчуваю, як до моєї спини хтось торкається старими крижаними пальцями. Під час написання твору я завжди «на одному подихові» пишу тринадцяту сторінку, а також ті, що діляться на це число. Ніколи не роблю на них паузу під час написання, поспішаю якомога швидше дістатися до безпечнішої сторінки. Кожного разу, коли спускаюся власними задніми сходами, я не ступаю на останню — вона тринадцята. Під час читання не роблю пауз на 94-ій, 193-ій та 382-ій сторінках, бо їх можна розділити на число 13».

Батько літератора, коли малий Стів був у дворічному віці, пішов в магазин за сигаретами й більше не прийшов. Згодом хлопець уявляв, яке страхіття могло статися з його татом в той день. Тільки пізніше йому стане відомо, що чоловік просто полишив їх з мамою й надав перевагу іншій родині. Він мешкав в іншому місті, неподалік.

Дитиною малий Стівен був досить хворобливим. Недужаючи, він не йшов до школи й рятувався від нудьги читанням. Найулюбленішими жанрами був комікс та книга жахів.

Свою другу половинку — дружину Табіту — чоловік знайшов під час навчання в коледжі. Вони стали батьками трьох дітлахів рівно за три роки подружнього життя. Розуміючи свій обов’язок перед чималою родиною, чоловік йде працювати у пральню. Саме працюючи там, він написав книги «Нічна зміна» та «Іноді вони повертаються». Він мав змогу писати, витрачаючи на це обідні перерви та пишучи вночі, замість відпочинку.

Славу Стівенові Кінгу принесла книга «Керрі», видана 1974-го року. Він вже написав чорновий варіант, але збракував його і викинув до сміттєвого кошика. Там на нього натрапила його дружина та переконала чоловіка завершити цей роман. Він послухався її і недарма — права на роман були продані за 400 000 доларів! Ця виплата дозволила чоловікові бути спокійним за потреби родини та не працювати на підробітках, а втілювати на папері свої найсміливіші та найжахливіші ідеї.

Одного разу Стівенові Кінгові закинули, що він вже забув, як писав Томінокерів (йшлося про те, що за невеликі проміжки часу автор міг написати велику кількість творів і, мовляв, процес написання кожного практично неможливо запам’ятати). Літератор погодився, що насправді з його пам’яті стерся процес створення багатьох романів, серед яких і «Куджо». І відбувалося це не стільки через плідну працю, а через зловживання алкогольними напоями. Сім’я допомогла йому побороти цю пагубну звичку.

Під час одного інтерв’ю Стівен Кінг відверто сказав, що його персонаж Джек Торенс (роман «Сяйво») є, фактично, його прототипом, бо він теж безпробудно пив та вів боротьбу з власними демонами.

1999-го року письменник потрапляє до жахливої автомобільної аварії. Його було збито мінівеном, водій якого втратив пильність, звернувши увагу на свого пса. Кінг зазнав дуже серйозних травм. Тривалий період він не міг навіть сидіти, про літературну діяльність не могло бути й мови. Психологічно йому було дуже тяжко. Все, що відбулося з автором, нагадувало початок його книги «Мізері», в якій головний герой — письменник — теж тяжко травмується та, за збігом обставин, потрапляє до будинку своєї палкої шанувальниці, яка згодом хоче, аби він підкорявся будь-яким її забаганкам. Медперсонал, який доглядав за письменником, отримав сувору заборону на жарти в цьому напрямку.

Автор за власним бажанням вилучив з продажу роман «Лють». Приводом для цього стала ситуація з реальною стріляниною, яку вчинив школяр у власному навчальному закладі. Від його руки загинуло троє його однолітків. В портфелі цього хлопця була знайдена книга «Лють».

Колись Кінг спонтанно навідався в одну з австралійських книжкових крамниць. Там він взяв із полиці власні книги й почав ставити на них автографи. Працівники магазину не впізнали його і сприйняли вчинок чоловіка за звичайний вандалізм пересічної людини.

Кінг неабиякий шанувальник ром-музики. Певний час він був ритм-гітаристом рок-групи «Рок-Боттом-Рімейндерс». Це був незвичайний гурт, оскільки всі його учасники були виключно письменниками.

Стівен Кінг не має мобільного телефону. Напевно, причини цього можна зрозуміти, прочитавши його роман «Мобільник».

Його твори часто мають спільні лінії, героїв, якісь моменти у творах можуть «перекликатися» між собою. Хто постійно читає книги Стівена Кінга, ці нюанси швидко помічає.

А ще письменник інколи виступає в ролі актора в фільмах за його творами. Це невеликі ролі в епізодах — роль рознощика піци, доглядача кладовища тощо.

Королю жахів не до спокою «на пенсії». Він багато пише, має багато планів та весь час втілює свої нові й нові ідеї в життя.